
Люди, які пережили полон, часто повертаються з тяжкими травмами ротової порожнини: вибитими зубами, пошкодженими яснами, переломами щелепи, хронічними інфекціями та значними психологічними тригерами.
У світі такі випадки розглядають не як «стоматологічну проблему», а як комплексний медичний, психологічний та соціальний етап реабілітації та відновлення. Саме тому лікування часто фінансують держави, благодійні фонди або спеціалізовані міжнародні програми.
Цей матеріал пояснює, скільки реально коштує стоматологічне відновлення жертв катувань, які системи працюють у світі та як країни закривають ці витрати.
У більшості цивілізованих країн існують окремі структури, які опікуються жертвами катувань.
International Rehabilitation Council for Torture Victims – глобальна мережа, яка об’єднує 160+ центрів підтримки жертв катувань у 76 країнах.
Ці установи надають:
Ключові центри у світі працюють за мультидисциплінарною моделлю і стоматологія є лише частиною загальної реабілітації.
У США допомога людям, які пережили полон і катування, базується на державних програмах і благодійних ініціативах, зокрема Centre for Victims of Torture, де більшість програм є безкоштовними або субсидованими для пацієнтів. Якщо лікування відбувається частково в приватних клініках, загальна вартість мультидисциплінарної допомоги (медицина, психотерапія, стоматологія, фізіотерапія) може сягати 10 000–20 000+ доларів США на одну людину — залежно від тривалості лікування та складності протезування. Стоматологія при цьому часто становить 30–40% усіх витрат.
Для ветеранів, які були військовополоненими, лікування зубів у США переважно покриває держава через U.S. Department of Veterans Affairs (VA). Відповідно до закону Former Prisoners of War Benefit Act (1981 року), VA офіційно зазначає:
“If you’re a former prisoner of war, you may qualify for any needed dental care” («Якщо ви колишній військовополонений — ви маєте право на будь-яку необхідну стоматологічну допомогу»).
VA надає безкоштовну або частково покриту стоматологічну допомогу ветеранам, які відповідають визначеним критеріям. Обсяг стоматологічного покриття залежить від того, до якого класу (Class I–VI) належить ветеран. Якщо ветеран не підпадає під жоден із класів, VA допомагає знайти доступні альтернативи, зокрема через програму Dental Insurance Program (VADIP).
Важливо, що VA має власну мережу державних стоматологічних клінік і кабінетів, інтегрованих у систему VA Medical Centers по всій країні. Це не приватні заклади, а частина державної системи охорони здоров’я для ветеранів.
У кожному великому VA Medical Center працює Dental Service — окреме відділення або цілий поверх, де надають допомогу стоматологи, щелепно-лицьові хірурги, ортопеди, імплантологи та інші фахівці. Також діє мережа VA Community Based Outpatient Clinics (CBOC), які можуть мати власний стоматологічний кабінет або направляти пацієнтів до найближчого повноцінного центру VA.
Вся ця система фінансується з федерального бюджету VA, а медичний персонал є державними службовцями. У випадках тяжких бойових травм, зокрема щелепно-лицевих пошкоджень або втрати зубів внаслідок бойових дій чи полону, лікування, включно з імплантацією, реконструкцією та естетичною реабілітацією, покривається державою повністю, незалежно від вартості процедур.
У країнах ЄС допомога людям, які пережили катування, полон і насильство, інтегрована в державні системи охорони здоров’я та соціального захисту, а також підтримується грантами європейських інституцій.
У Данії ключову роль відіграють такі організації, як DIGNITY та IRCT. Ці центри спеціалізуються на реабілітації жертв катувань і жорстокого поводження, працюють у тісній співпраці з державними медичними та соціальними службами, надають мультидисциплінарну допомогу: медицина, психотерапія, соціальний супровід, юридична підтримка.
Фінансування таких програм переважно державне або грантове, зокрема за підтримки інституцій Європейського Союзу. Для пацієнтів допомога зазвичай є безкоштовною або потребує мінімальної співоплати.
У Норвегії стоматологічна допомога для постраждалих від насильства та катувань винесена в окремий захищений напрям. Існують спеціалізовані клініки для людей з:
Такі клініки працюють у межах державної системи (наприклад, Baff-zentren) і орієнтовані саме на вразливі групи пацієнтів, для яких стандартна стоматологічна допомога є недоступною через психологічні бар’єри.
Завдяки високому рівню державного забезпечення, стоматологія в Норвегії є частиною загальної системи охорони здоров’я, передбачає мінімальні або нульові витрати для пацієнта, розглядається як необхідний елемент відновлення, а не як додаткова послуга.
У країнах ЄС допомога людям, які пережили катування й полон, будується не навколо разових ініціатив, а як стала система:
Це дозволяє говорити про відновлення як про право, а не як про виняток.
У низькодохідних країнах допомога людям, які пережили катування, полон і насильство, майже повністю тримається на неурядових організаціях, благодійниках і міжнародних донорах. Через обмежене державне фінансування витрати на одного пацієнта тут значно нижчі, ніж у США чи ЄС, але програми мають ширше охоплення.
У Бангладеш ключову роль відіграє Bangladesh Rehabilitation Centre for Trauma Victims (BRCT). Центр надає багатопрофільну допомогу, яка включає:
Для клієнтів ці послуги переважно безкоштовні, а власні витрати — мінімальні. Стоматологічна допомога зазвичай має базовий характер (лікування болю, інфекцій, екстрені втручання), однак доступ до неї часто ширший, ніж у слабких державних системах охорони здоров’я.
У багатьох країнах Африки та Латинської Америки важливу роль відіграють клініки Médecins Sans Frontières (MSF) які надають:
У деяких програмах базова стоматологічна допомога (знеболення, лікування гострих станів) входить до пакету послуг без додаткової оплати, якщо це критично для загального стану пацієнта.
Обмеження цієї моделі
У низькодохідних країнах відновлення людей, які пережили катування й полон, — це не питання стандартів, а питання доступності. Навіть базова стоматологічна допомога в межах гуманітарних програм часто означає різницю між постійним болем і можливістю жити далі.
Вартість стоматології в Україні значно нижча, ніж у США чи ЄС. Але якщо йдеться про повну реабілітацію після катувань — це все одно можуть бути десятки або навіть сотні тисяч гривень на одного пацієнта. Причина — кількість процедур та обсяг реконструкції.
Люди, які пережили катування, часто мають поєднані стоматологічні й психологічні проблеми. Це робить лікування складнішим у двох аспектах:
Зазвичай потрібні:
Це тривалі етапи, які у сумі створюють значну фінансову вартість.
Будь-яке стоматологічне втручання може стати тригером. Тому додаються витрати на:
Отже, стоматологічне лікування після катувань — це одна з найдорожчих і найскладніших частин реабілітації. У розвинених країнах такі програми фінансуються державою, міжнародними фондами або великими благодійними організаціями, тому що посттравматичні стоматологічні наслідки — це не «про зуби», а про відновлення функціональності, безпеки та гідності людини, а також безпосередній вплив на швидше повернення до свого життя.