Серед тисячі обміняних — жодного азовця.
Це болить — бо там, у російському полоні, залишаються ті, хто вже четвертий рік живе під нестерпним тиском. Ті, хто тримається, попри найгірші умови. Ми продовжуємо працювати, готуватись до їхнього повернення, тримати себе і своїх.
Щоб сказати: «нарешті ти вдома».
