Визначені та невизначені втрати під час війни: чому різниця між ними важлива?

Не всі втрати мають чітку форму і завершення.

І саме це часто робить їх складнішими для проживання.

Війна забирає багато, але не всі втрати можна побачити очима. Розуміння різниці між втратами допомагає нам бути добрішими до себе та інших.

Втрата не завжди про смерть.

Втрата – це кожна ситуація, коли ми змушені прощатися з чимось цінним і дорогим серцю:

людиною, роллю, звичним життям, відчуттям безпеки, майбутнім, яке планувалося.

Під час війни втрати є масовими і різноманітними. І не всі з них суспільство визнає однаково

Визначена втрата – це "традиційна втрата", яку суспільство визнає і яка має чіткі межі

• Загибель близької людини;
• Втрата здоров'я чи поранення;
• Зруйнований дім або той, що залишився на окупованій території;
• Вимушений переїзд у невідомість.

Це втрати, які мають ім’я, форму та докази. Те, що можна підтвердити документом чи побачити на власні очі:

Є ритуали прощання, є слова співчуття, є спільне знання про те, що вам зараз дуже важко. Ви не наодинці зі своїм горем.

Невизначена втрата – це втрата без чіткої межі.

На відміну від визначеної, вона не має підтвердження і не має точки завершення.

Людина перебуває у стані невідомості – і саме ця невідомість робить горювання особливо складним.

Існують 2 типи невизначеної втрати:

1. Людина фізично відсутня, але її доля невідома – зниклі безвісти, полонені.
2.  Людина фізично поруч, але психологічно недосяжна – через травму, хворобу,залежності, депресію, ЧМТ, ПТСР або інші наслідки пережитого.

Чому невизначена втрата така складна для психіки людини?

Тому що немає точки завершення:

• Немає підтвердження;
• Немає ритуалів прощання;
• Немає дозволу горювати;
• Людина залишається у стані між надією і відчаєм — іноді роками.

Це називають «замороженим горем»: процес горювання не може завершитися, бо ситуація немає однозначної відповіді.

Невизначена втрата під час війни може виглядати по-різному:

• Очікування звісток про людину, доля якої невідома;
• Повернення партнера, який змінився настільки, що стосунок потребує відбудови;
• Розлука з дітьми або близькими через евакуацію чи переміщення;
• Зміна ролей у сім'ї через тривалу службу одного з партнерів;
• Втрата звичного образу себе – у тих, хто повернувся з війни.

«Незручність» невизначеної втрати:

Підтримка та реакція на невизначену втрату не має соціального сценарію. Суспільство не знає, як на неї реагувати – і часто не реагує зовсім або несвідомо знецінює.

Людина переживає реальне горе, але не отримує визнання, що це горе. А без визнання з'являється додатковий тиск: відчуття, що твій біль недостатньо «обґрунтований», щоб його проживати.

У ситуації невизначеної втрати психіка часто намагається знайти чітку відповідь або завершення. Але саме невизначеність робить це неможливим.

Тому важливим кроком стає не пошук остаточної відповіді, а усвідомлення самого досвіду втрати.

Йдеться про здатність назвати свій стан, визнати суперечливі почуття та поступово навчатися жити поруч із невизначеністю, яка може тривати довгий час.

Що може допомогти у роботі з невизначеною втратою:

• Визнати, що втрата реальна – навіть без офіційного підтвердження;
• Дозволити собі відчувати амбівалентність – надія і біль можуть існувати одночасно;
• Не чекати «правильного моменту» для того, щоб звернутися по підтримку;
• Спиратися на спільноту людей зі схожим досвідом – це може зменшити відчуття ізоляції і дозволить говорити про біль, не боячись бути неприємним і “засмучуючим”.

Війна несе в собі різні втрати — як визначені, так і невизначені.

Обидва досвіди можуть бути глибоко болісними і потребують уваги та підтримки

Розуміння природи втрати допомагає краще пояснити власні реакції, зменшити відчуття безсилля, провини та сорому, пов’язані з неможливістю вплинути на ситуацію.