Шотландський бактеріолог Александер Флемінг залишив у лабораторії чашку з бактеріями стафілокока. Коли він повернувся, помітив: там, де виріс цвілевий гриб Penicillium notatum, бактерії зникли.
До відкриття антибіотиків навіть маленька подряпина могла коштувати життя. Люди гинули від пневмонії, менінгіту, заражень крові, сепсису після пологів чи операцій.На війнах солдати частіше вмирали не від куль, а від інфекцій у ранах.
З початком масового виробництва у 1940-х пеніцилін став «чудо-зброєю» Другої світової. Він врятував тисячі поранених від гангрени та заражень крові. І це був лише початок — за ним з’явилися інші антибіотики, які змінили медицину назавжди.
Пеніцилін та його похідні і досі застосовують для лікування:
Антибіотик руйнує клітинну стінку бактерій, через що вони просто «лопаються». При цьому наші клітини він не зачіпає, бо мають іншу будову. Саме тому пеніцилін — наш бро.
